Стахорщинська ЗОШ І-ІІ ступенів

Сценарій мітингу до

 Дня Перемоги у Другій світовій війні та перемоги над нацизмом у Європі:

"День пам'яті та надії"

Полеглим присвячується...

Підготувала та провела

учитель німецької мови

Шкалаберда К. І.

2015

Мета: виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, ушанувати пам'ять тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни; показати всю жорстокість, з якою був нищений наш народ; формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.

Присутні: ветерани, учасники Великої Вітчизняної війни, учні, батьки.

Місце проведення: обеліск Слави

"Вони у битві чесно полягли,
А іншого - ні вибору, ні змоги.
Вони загинули. Але перемогли,
Бо віддали життя для Перемоги!"

Під плакатом на столі солдатський шолом, дві гвоздики, перевиті червоною та чорною стрічками, свічка.

(Звучить мелодія "________________________________________________".)

На тлі мелодії  виходять дівчата та хлопці, одна з дівчат запалює свічку.

1-й ведучий. ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Другої світової війни. Але кожного року 9 травня ми відзначаємо День перемоги, і ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя. Ратний подвиг батьків, дідів і прадідів у Другій світовій війні ніколи не може бути забутим. Його не можуть зменшити ані десятиріччя, ані суспільні зміни

2-й ведучий. Мітинг пам'яті полеглих у Другій світовій війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим. Ми з вами зібралися вшанувати пам’ять людей, які своєю кров'ю відстояли нашу свободу. Не залишилося, на жаль, учасників тих подій. Та всі вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях.

Учень.

Ми в бою здобували свободу,
Ми в бою гартували її,
Ми пройшли переможним походом,
Пронесли крізь недолю-негоду
Прапор волі по рідній землі!

Зникла хмара пелехата,
Сонце, променем палай!
Волі в нас не відібрати,
Не здолати
Рідний край.

(Ю. Корецький «Не здолати вільний край»)

1-й ведучий. Кожна людина зберігає в пам'яті момент свого життя, який здається їй другим народженням, переломом у всій подальшій долі. Війна живе в душах, переживших її, такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю війну тривалістю 1418 днів і ночей.

2-й ведучий. Чотири роки... Тридцять чотири тисячі годин!.. Від Москви до Берліна - дві тисячі шістсот кілометрів.

1-й ведучий. Так мало. Правда? Це, якщо літаком, - три години. Перебіжками та по-пластунськи - чотири роки!

2-й ведучий. Мільйони загиблих... А скільки ненароджених дітей?.. А скільки залишилось вдів і сиріт?..

(Звучить пісня "__________------------------------------------------".)

Учениця.

Степом, степом йшли у бій солдати.
Степом, степом - даль заволокло.
Мати, мати стала коло хати,
А кругом - в диму село.
Степом, степом - розгулись гармати,
Степом, степом - клекіт нароста.
Степом, степом падають солдати,
А кругом - шумлять жита.

Учень.

Степом, степом поросли берізки,
Степом, степом сонце розлилось.
Степом, степом - встали обеліски,
А кругом - розлив колосся.
Степом, степом - людям жито жати,
Степом, степом - даль махне крилом.
Мати, мати жде свого солдата,
А солдат - спить вічним сном.
(М. Негода. "Степом, степом")

1-й ведучий. А що може виміряти материнське горе, її сльози...

Учениця.

Благословляла мати сина,
А синові - сімнадцять літ...
Іти на бій за Батьківщину -
Був материнський заповіт.
Сховала сльози на прощання,
Щоб не пекли його вони...
І син пішов... Лишив чекання,
Лишив свої хлопчачі сни.

Учень.

...Минули бурі стоголосі.
Є і медалі, й ордени...
А рана та
Ще ниє й досі
Далеким стогоном війни.
Ні, не забути днів огненних,
Що злиті в Перемоги День.
Висот немає безіменних.
Нема солдатів без імен.
(О. Богачук. "Благословляла мати сина")

Учениця.

Одержала звістку матуся,
Що син її впав за Дністром.
Поїхала мати до сина
В далекі світи із села
І білу пшеничну хлібину,
і шитий рушник привезла.

Учень.

Спинилась вона над водою,
На скелі Дністровій крутій:
Могила його під горою
І писаний камінь на ній.
Заплакала: "Сину, мій сину,
Як довго до тебе я йшла..."
Могилу, неначе дитину,
Руками вона обняла..

А річка шуміла невпинно,
І тихо шуміла трава,
І тільки червона калина
Тремтіла, неначе дива.
А мати стоїть на колінах,
І пальці торкають граніт,
І поруч моя Україна
В скорботі із нею стоїть.

(С. Пушик. "Мати")

Учень.

У мене днів не вистачить для того,
Щоб розказати людям про війну,
Про все, про артилерію як "бога",
Про все оте, що й зараз не збагну.
Воно в мені - забуте й незабуте,
Воно в мені - що бачив і чим жив,
Що іноді хотілося б вернути,
Що іноді здається дивом з див.
Але навколо - хлопці-побратими,
Які самі в тім пеклі побули.
Але ж із фото юними очима
Зорить твій друг з воєнної імли.
Не просто пригадалося минуле -
Крізь нього бачу знов далекі дні;
Солдатський спомин крізь гарматне дуло
У душу й серце дивиться мені.

(М. Гарнік. "У мене днів не вистачить для того")

1-й ведучий. Страшні сліди залишила війна. На території України в руїни та згарища перетворили фашисти 114 міст і 28 тисяч сіл.

2-й ведучий. Дорогою ціною дісталася нам перемога. Дорогою ціною...

Учениця.

Ми не забудемо нічого,
Забути сил у нас нема,
І смерть малого і старого
Вам не обійдеться дарма!

1-й ведучий. Слава тим, хто здобув перемогу!!!

Усі. Слава! Слава! Слава!

Слава тим, хто сьогодні здобуває перемогу! Слава Україні1

Усі: Героям слава!

Учень.

Все менше нас, прибульців із війни,
Все глибші наші спомини і думи.
Ми все частіше чистим ордени
І довше носимо старі костюми.
Все швидше хвиля у Дніпрі сплива,
Все ближче ми до володінь природи,
Нас більше втомлюють гучні слова,
Аніж колись із краю в край походи.

Учениця.

Ми все пильніше в очі поколінь
Вдивляємося крізь опуклі скельця.
І смутку довга прохолодна тінь
Через моє перебігає серце.
І я немов на сповіді стою
І пам'ять всіх живих беру у свідки -
Такі красиві люди, як в бою,
І нині зустрічаються нерідко.

(П. Іванов. "Все менше нас...")

1-й ведучий. Шановні односельці! Ми щиро вітаємо вас зі святом. 9 травня - святий день - День перемоги над нацизмом у Європі! Ми вклоняємося тим, кого вже нема з нами!   Ми завжди будемо пам'ятати їх подвиг! Ми завжди будемо пам'ятати їх імена! Низький уклін усім воїнам, усім героям, які у різні часи боронили Батьківщину від ворогів! Низький уклін усім, хто захищає її незалежність сьогодні!

 (Звучить пісня " Перемога".)

2-й ведучий. Без миру немає майбутнього. Ми всі за спокій і радість від миру на нашій рідній землі, у нашій вільній Україні.

Маєш Вітчизну - значить, ти маєш
Землю і сонце, небо й повітря.

Космос любові ти відчуваєш.
 

Учень.

Любиш Вітчизну - значить, ти віриш
в дух прометеївський болю й надії,
значить, нікого вогнем не обділиш -
полум'я правди землю зігріє!

Учениця.

Рідна Вітчизна - найвища вершина
щастя і муки, честі й любові.
Кров'ю оплачене - це Батьківщина,
але ще більше - збереження крові.

(Р. Чілачава. "Маєш Вітчизну...")
 

Україна! За її мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути. Нехай панує мир! І ми про це подбаємо. Ніхто не забутий, ніщо не забуто.

(До сценарію увійшли фронтові вірші поетів України, які полягли на полях битв Великої Вітчизняної війни, і тих, хто повернувся до мирної праці і продовжив у своїй творчості тему солдатської честі, подвигу в ім'я щастя Батьківщини. (З поетичної збірки "Вірність клятві". - К., вид-во "Золоті ворота", 1995.).